Ікона з мозаїки

Історія виникнення мозаїки погодить з далекого Сходу, де будинки і храми були зображенні із використанням геометричних мотивів викладеними глиняними паличками. Потім почали використовувати гальку для викладання мозаїки, нею викладали, обличчя людей, тварин, різні міфічні істоти. Пізніше почали використовувати скляну мозаїку. За допомогою її кольорової гамми можна було більш точно показати реалістичність зображення.
В час Візантійської імперії розкішною мозаїкою щедро прикрашали внутрішнє оздоблення храмів і імператорських палаців. Викладена в V-VI століттях, вона до наших днів не втратила свіжості фарб і виглядає так, немов інтер'єри були зроблені зовсім недавно. Основним матеріалом у Візантії була смальта. Смальта - штучний матеріал, отриманий не з природи, а створений людиною в результаті технічного пошуку. Потім вона колеться на модулі з якого і набирають мозаїку.
Першу мозаїку на Русі можна бачити в Софії Київській, де полотна майже після 1000 років тому виглядають так ніби їх щойно зробили. Як відомо з історії літописів софійські мозаїки викладалися візантійськими майстрами. 50 років по тому, для іншого київського собору - Архангела Михайла, набір мозаїк робили російські майстри.
Різноманітність сучасних матеріалів, надало можливість широкого вибору технік і стилів у виготовленні мозаїк. І сьогодні як ніколи професіоналізм і майстерність художньої мозаїки залежить від уміння автора включитися в живий процес формування сучасної архітектурної мозаїки.