Воскресіння Христове

Радість (Христового Воскресіння) дарує нам сили перемагати в собі зло, долати гординю, нести тяготи повсякденного життя, удосконалювати себе щоб стати людиною, якою задумав нас Творець, - йдеться у Пасхальному Посланні Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім чадам Української Православної Церкви.

«Завершивши Велику Чотиридесятницю, напоївши душу свою водами благочестя, наситивши розум і серце спогадами спасенних Христових страждань, увесь християнський світ нині святкує: «Воскресіння день, просвітімося торжеством, і одне одного обіймемо!»

 Наша радість сповнена вдячності Тому, Кого не був достойний увесь світ, Хто був відкинутий будівничими, але став наріжним каменем нашого буття, нашого нинішнього і майбутньої життя, Хто є Саме Життя!», - зазначив Блаженніший Володимир.

«Христос воскрес, і відступив страх, немає вже ні самоти, ні безвиході. Все наше єство сповнене світлом пасхальної радості: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши і сущим у гробах життя дарувавши». Ця радість дарує нам сили перемагати в собі зло, долати гординю, нести тяготи повсякденного життя, удосконалювати себе щоб стати людиною, якою задумав нас Творець.

 У світлі Христової перемоги ми бачимо, що добро сильніше від зла, що ніч минула, і день наблизився, що істинне щастя людини може бути тільки в Богові і що «ми зробились причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця» (Євр. 3: 14).

 Нехай же наша віра, наша любов до Христа, що виявляються у дотриманні Його Заповідей, зміцнюються з кожним днем, щоб ми були гідними проповідниками Благої вісті про Воскреслого.

 Найближчими днями ми відзначатимемо трагічну подію в історії нашого народу — 25-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця подія є страшним підтвердженням того, що будь-яка спроба побудувати на землі рай без Бога неминуче веде людство в пекло. Водночас пам’ять про цю трагедію — це пам’ять про мужність і героїзм наших співвітчизників, які ціною власного життя заплатили за порятунок людей, і яким — низький від нас уклін і світла пам’ять.

 Цього року в Україні на державному рівні святкуватиметься 1000-річчя Софії Київської — древнього Кафедрального собору Київських митрополитів. Це грандіозне творіння наших благочестивих предків втілило у собі силу духу і красу православної душі нашого народу. Софійський собор, який пережив століття й епохи, є яскравим свідченням того, що народ, осяяний світлом Христової істини, народ-богоносець, здатний відстояти свою віру, здатний творити і примножувати славу Божу, осяювати і преображати навколишній світ.

 Ще раз щиро вітаю усіх вірних чад Української Православної Церкви зі святом Воскресіння Христового!

 Благословенний Господь і Спаситель наш, Який просвітив нас світлом Свого Воскресіння і дарував нам благодатну пасхальну радість, яку ніхто і ніколи не забере від нас (див.: Ін. 16: 22)! Нехай живе в наших серцях ця радість, нехай буде вона нашою силою і надією: «Радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, — і Бог любові й миру буде з вами» (2 Кор. 13: 11)»